Недотепа. Сергей Лукьяненко

Фентезі, роман

Колись цей пан був одним з моїх улюблених письменників. Всі його романи я мав у папері. У 90-ті роки. Давно.

Я готовий пробачити творцю багато чого. Навіть підерастію. Але цей уйобок зробив гірше. В його ЖЖ він дозволяв собі неодноразово наїзжати на мою любімую Батьківщину. Тож я рішив для себе - більше ні копійки цьому Сірьоже я не заплачу! А скачати і прочитати свіжий романчик? Чом би і ні?

А знаєте, порівнянно з двома останніми романами не так і погано. От тіки коли будете читати забудьте що автор цього роману Серьога Лукьянко, а уявіть собі що це написали Г.Л.Олді, чи Дьяченки. Спробували? І піде залюбки. Напевно автор хотів написати пародію на фентезі. Ну написав. Получилася добротна книжка в стилі Олді. Про чаклунів, королівства, лицарів та бастардів. Навіть з філософією. Тіки знаєте, я думаю що кожен справжній автор має мати свій штиль письма, неповторний та пізнаваємий. Якщо не зважати на кілька "тіпа гегов" чи відступів з роздумами в яких одразу пізнаєш Сірьогу, то цей роман абсолютно не схожий на Лукьяненка.
Ні, перехвалив я товариша. Десь з останньої третини всі прелесті індивідуального штилю автора поперли. Гумор в стилі Задорнова. Читання моралі та снобізм.

Моя оцінка: 6/10

Рекомендація: а чом би і ні? тіки не на папері!

Скачати на лібрусеке